Стаття №10 з журналу «ДИВОСЛОВО» №11 (656) 2011 р.
Тетяна ШЕВЧУК. Барокова парадигма творчості Григорія Сковороди
Про українське літературне бароко та його віддзеркалення у творчості Г. Сковороди є багато досліджень. Ця проблема вперше зринає у працях Д.Чижевського («Філософія Г.Сковороди», 1934; «Український літературний барок. Нариси», 1944) й активно розкривається в численних публікаціях І.Іваньо, М.Корпанюка, Б.Криси, О.Мишанича, Г.Ноги, В.Сулими, Л.Ушкалова та інших науковців. За останнє десятиліття ця проблема щонайперше розробляється у студіях проф. Л.Ушкалова «Українське барокове богомислення: Сім етюдів про Григорія Сковороду» (2001), «Есеї про українське бароко» (2006), «Сковорода та інші. Причинки до історії української літератури» (2007). Серед сучасних праць, присвячених естетиці українського бароко, не можна оминути укладеного за його ж редагуванням фундаментального двотомника «Українське бароко» (2004), представленого грунтовними публікаціями Т.Гусарчук, М.Кашуби, С.Кримського, Д.Наливайка, Р.Радишевського, М.Сулими та ін. Автор пропонованого дослідження поставив за мету окреслити барокову парадигму художнього доробку Г. Сковороди в методичному аспекті для використання цих матеріалів на шкільних уроках з вивчення творчості митця.