/-->
Стаття №15 з журналу «ДИВОСЛОВО» №01 (718) 2017 р.
Катерина РИБАЛКО. «Уже не кличу: слів таких немає…»
Уже не кличу: слів таких немає,
Щоб вичаклувать щастя із біди.
Край стежки у снігу спориш дрімає –
Він ревно береже твої сліди,
А навесні засвітиться зелено
До мене буйством вічної ріки.
…Допоки я, то ти побіля мене –
В тремкім зітханні серця і руки.