Стаття №13 з журналу «ДИВОСЛОВО» №06 (651) 2011 р.
Микола ТКАЧУК. Людина і природа в українській літературі крізь призму екокритики
Загальновідомо, що сучасне літературознавство розширює методологічні рамки інтерпретації художнього тексту, залучаючи сучасні філософські здобутки. Гуманітарні галузі допомагають збагачувати методологію літературної критики новими планами прочитання. В українському літературно-критичному дискурсі на сьогодні органічними є психоаналітична та феміністична критика, семіотика та теорія оповіді, розвивається постколоніальна рецепція художнього слова. Цей процес можливий завдяки органічній присутності в українській літературі відповідних дискурсивних практик. Тому для вітчизняного літературознавства, враховуючи національну специфіку літератури, стає актуальним такий підхід до прочитання літератури, як екокритика.