Стаття №10 з журналу «ДИВОСЛОВО» №02 (719) 2017 р.
ДРАМА МИТЦЯ
Василь ЗАДОРОЖНИЙ, кандидат філологічних наук, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України
Культурний розвиток людства сповнений драматичних моментів – український культуротворчий процес тут не виняток, а навпаки, – показова закономірність. Чи не вузловим моментом цього завжди непростого процесу є проблема стосунків творця, тобто творчої особистості, і споживача плодів його натхнення, тобто народу. Із численних прикладів ми знаємо, що ці стосунки не раз набували характеру справжньої трагедії. В українській літературі є чимало творів, присвячених художньому дослідженню цієї колізії в багатосотлітньому процесі розвитку української культури. На нашу думку, всі характерні перипетії її правдиво відобразив наш класик, вивівши в одному зі своїх творів образ митця, що внаслідок трагічного непорозуміння з публікою змушений був підписати свій твір, у якому він зобразив лева, «Се лев, а не собака». З того часу в українській культурі міцно була вкоренилася думка, що митець, якщо він хоче бути зрозумілим народу, повинен усі речі чітко називати їхніми справжніми іменами, скажімо, лева – левом, а муху – мухою…