Стаття №13 з журналу «ДИВОСЛОВО» №02 (671) 2013 р.
Раїса ХАРИТОНОВА. Оповідання
— Якщо з цим упораєшся, — прибираючи зі столу порожні чашки та солом’яну тарілочку з вівсяним печивом, – вважай себе студентом, – усміхнулась Надія і простягнула Олегові сторінку з надрукованими прикладами.
— Чесно? Тоді… – хлопець виклично зблиснув чорними очима, натхненно потер долоню об долоню, ніби збирався видобувати вогонь, і занурився в математичні головоломки.
Надія схилилась над ним, спостерігаючи, як він упевнено вирішує довгі кучеряві рівняння: молодець, рухається правильно. Несподівано його густа чуприна торкнулась її щоки. Ух ти! – по тілу покотилася хвиля не знаної досі млості, перетворюючи його на кришталевий келих у лоскітних бульках шампанського. Олег, відкопиливши нижню губу, швиденько тасував на папері тангенси-котангенси. Дух молодого чоловічого тіла так і наринав на дівчину з-під його вологого підпашшя. П’яніючи і занурюючись все глибше і глибше в незнайомі відчуття, вона змежила повіки: до сьогодні з такою насолодою ти вдихала лише дух свіжого хліба, – ще зауважував розум, та серце вже геть розчинилося в незнайомій ніжності.
ЧИТАТИ ДАЛІ