Конспекти уроків для 5-11-х класів, ЗНО

   Запорожці як підмовлять було до себе на Січ якого хлоп­ця з Гетьманщини, то перше пробують, чи годиться бути запорожцем. Ото звелять йому варити кашу:

   – Гляди ж, вари так, щоб і не сира була, щоб і не пе­рекипіла. А ми підемо косить. То ти, як уже буде готова, вийди на такий-то курган да й клич нас, а ми почуємо да й прийдемо.

   От поберуть коси та й підуть нібито косити, а де в чорта їм хочеться косити! Заберуться в комиш та й лежать. То оце хлопець, зваривши кашу, вийде на могилу і зачне гу­кати. А вони й чують да не озиваються. То він гукав, гукав да й давай плакать:

   —   От занесла мене нечиста сила між сії запорожці! Лучче б було дома сидіти при батькові да при матері. А то ще перекипить каша, то прийдуть да битимуть, вражі сини! Ой бідна ж моя головонька! Чого мене понесло між сії за­порожці!

   То вони, лежачи в траві, вислухають усе да й кажуть:

   —   Ні, се не наш!

   А далі вернуться до куреня да дадуть тому хлопцеві ко­ня й грошей на дорогу да й скажуть:

   —   Їдь собі к нечистому! Нам таких не треба!

   А як же которий удасться розторопний і догадливий, то, вийшовши на могилу, кликне разів зо два:

   —   Гей, панове-молодці! Ідіте каші їсти!

   Да як не озиваються, то він:

   —   Чорт же вас бери, коли мовчите! Буду я й сам їсти. Да ще перед відходом ударить на могилі гопака: «Ой тут мені погуляти на просторі!» Да затягнувши на весь степ козацьку пісню, і піде собі до куреня, і давай уплітати тую кашу.

   То запорожці, лежачи в траві, і кажуть:

   —   Оце наш!

   Да побравши коси, і йдуть до куреня. А він:

   —   Де вас у біса носило, панове? Гукав, гукав, аж гор­ло розболіло; да щоб каша не перекипала, то я почав сам їсти.

   То запорожці споглянуть один на одного да й скажуть йому:

   —   Ну, чуро, вставай! Годі тобі буть хлопцем. Тепер ти рівний козак!

   І приймають у товариство.