/-->
Стаття №17 з журналу «ДИВОСЛОВО» №10 (715) 2016 р.
Ольга ЯВОРСЬКА.
«Ці дні осінні, ці густі тумани…»
Ці дні осінні, ці густі тумани…
Багряне листя поміж хризантем.
Красуня осінь, жовтокоса панна
Ховає сум під золотим плащем.
Вбираю в душу непорочність тиші,
Далекий обрій, смерековий спів.
Старезний дуб мені диктує вірші
Під тихий схлип печальних журавлів.
«Навпригинці дими в прив’ялих травах блудять…»
Навпригинці дими в прив’ялих травах блудять,
Задимлена зоря вросла в небесне тло,
І шугають вітри й сумні дерева будять,
Зціловуючи з нив згасаюче тепло.
Палахкотять ліси, вгорнувшись у мовчання,
Задумливо-сумні на протягах смеркань.
Хмільніша від вина ця музика прощальна
На берегах журби, на островах чекань.