Стаття №5 з журналу «ДИВОСЛОВО» №10 (679) 2013 р.
Катерина КРИВОПИШИНА. Художнє осмислення воєнного геноциду
у прозі Василя Захарченка
Художнiй доробок черкаського письменника Василя Захарченка – лауреата Нацiональної премiї iм. Тараса Шевченка, лiтературних премiй iм. Юрiя Яновського та Андрiя Головка – усе ще лишається поза шкiльною програмою. Поодинокi розробки урокiв за його творчiстю не заповнюють iнформацiйного вакууму навколо постатi цього цiкавого й надзвичайно глибокого лiтератора.
Ознайомлюючи школярiв з iсторiєю Голодомору в Українi, учителi зазвичай звертаються насамперед до творiв В.Барки й У.Самчука. Тим часом значущим, мистецьки виваженим i масштабним є також роман «Прибутнi люди» В.Захарченка. Про виживання свiдомих українцiв в умовах радянської системи учнi дiзнаються, читаючи романи «План до двору» Т.Осьмачки та «Тигролови» І.Багряного. В.Захарченко розкриває цю проблему у «Великих ловах» – романi-документi, романi-фактографiї, написаному на основi документального вивчення тисяч справ репресованих.
Проаналiзувати подiї Другої свiтової вiйни шкiльна програма пропонує на матерiалi кiноповiстi О.Довженка «Україна в огнi» та повiстi Гр.Тютюнника «Климко». На нашу думку, опрацювавши цi твори, доречно продовжити з одинадцятикласниками розмову про долю рiдного народу у воєннi роки, розглянувши роман В.Захарченка «Довгi присмерки», зокрема один iз його роздiлiв «Чорна пiхота».