Розробки уроків для 5-10-х класів, ЗНО

Передплата журналу Акція Класна ціна

Стаття №11 з журналу “ДИВОСЛОВО” №09 (738) 2018 р.

Василь ҐРЕНДЖА-ДОНСЬКИЙ

ПОЕЗІЇ

Ще ‘го й на світі не було,
Ще ’го і не знали,
А вже пута парували,
Окови кували.
Ще ‘го мати не зродила,
Під серцем носила,
А вже руки пов’язала
Нечувана сила.
Ще тільки що народився,
Ще ‘го не оділи,
А вже йому над колисков
Кайдани дзвеніли…
1923
Плавле кача
Плавле кача по Тисині.
«Мамко моя, не лай нині,
Залаєш ми в злу годину,
Сам по знаю, де погину».
Лає мати сина, лає,
Син додому не вертає…
Серед поля, на долині
Лягло серце у тернині!
1923

Вночі «Христос воскрес» співали
Вночі «Христос воскрес» співали,
Велично дзвони загули,
А нас жандарми катували,
А нас на допити вели.
А зранку, як паски святили,
Щоб не забули ми цей день,
Ще все туди-сюди водили
Для глузувань і теревень.
Всю ніч до восьмої години
Людьми роївся коридор.
Катюги наші всі «провини»
Записували в протокол.
Великдень цей – страждання хмара,
Таке не бачив коридор,
Це гортіївська панська кара,
Знущання, посміх і терор.
Хоч Горті біситься проклято,
Неначе той скажений пес,
Та все ж прийде і наше свято,
Та все ж прийде і наш «…воскрес!»
1939, Тячів, тюрма
Моя Карпатська Україно
Моя Карпатська Україно,
Найкраща квітко на землі,
Лежиш тепер уся в руїнах
Після погрому мадярні.
О, краю смутку, горювання,
О, земле рідна, дорога,
Завмерла ти від мук, страждання,
Від ланцюгів і батога.
Юнацьку кров з грудей точили
Ворожі Гортія штики,
І кості в тобі положили
Твої найкращі юнаки.
А ми розбіглись, розтеклися
Із того пекла в дальший світ,
А в тебе рани розрослися,
Зазнала ти сваволю, гніт.
Ще тіні шибениць не зникли,
В тюрмі ще плісніють брати,
Тому твої пісні затихли,
Страждальна Мученице ти!
Тебе, слабку, видать, придушить
Терор, сваволя мадярні,
А ми свої кістки і душі
Розгубимо на чужині…
Карпатська Україно, рідна,
Найкраща квітко ти моя!
Я вірю: будеш ти свобідна
І будем разом – ти і я.
Мені без тебе жити годі,
Я лиш тобі одній співав.
Живу думками у народі,
Якому серце я віддав.
1940, Братислава

Золоті ключі
Летять лісів повітрулі
Понад полонини,
Шукають золоті ключі
Срібної країни.
Яких-то вже років п’ятсот,
Надарма шукають,
І по горах, і по скалах
За ними блукають.
Вже і замок проминули
Славного Бориса,
А від замку недалеко
Тече ріка Тиса.
Долетіли аж до Тиси,
Над Тисою стали,
Там русалки веселії
Купатись почали.
Питаються повітрулі:
– Скажіть нам, сестриці,
Чи не знаєте за ключі
Срібної землиці?
А русалки відповіли:
– Ключі під водою,Сюди кинув князь країни
Власного рукою.
Але ключів не здобути,
Кинених у воду,
Поки з мраку не підіймесь
Свідомість народу.
1923
Верховино, мати…
Там, де ті високі гори,
Глибокі долини,
Де зелені бережечки
Попід полонини,
Там, де вітрик холодненький,
Вода студененька, –
Там-то наша країночка,
Усім нам миленька.
Де буйнії в листя свищуть,
Де потік гуляє,
Там, де одна бистра річка
Другу доганяє,
Де весною соловейко
Не стає співати, –
Там-то наша країночка,
Наша рідна мати!
1925
Колисала мене мати…
Колисала мати сина, колисала,
І до нього над колискою співала:
Ой, рости, рости, мій синоньку,
Мій синоньку, голубоньку,
Щоб я мала де на старість
Приклонити головоньку.
Синок виріс і… покинув рідну хату,
Рідну хату, ту маленьку, небагату…
Мені тяжко на серденьку,
Болить воно мені дуже,
Де той гай і та тополя?
Соловейку, де ти, друже?
1925
Мені в наруччі умирав
Мені в наруччі умирав
Юнак, напівдитина,
Слова останні він казав:
«Моя ти Україно!»
Ще він уповні не доріс:
Хлоп’я слабе, тоненьке,
А вже тримав він міцно кріс
За Україну-неньку.
Боротись сам бажав, хотів
Криваву цю пригоду,
І все зробив, як то велів
Святий наказ народу.
Неначе усміх на лиці,
А личко мов дівоче…
«За край, за люд, за гори ці
Вмираю я охоче…»
І видав з себе духа він…
Кінець січовикові…
І впав на землю карабін
У цілі зливи крови…
1939
Інтернет-магазин АБАРІС Репетитори України