/-->
Стаття №17 з журналу «ДИВОСЛОВО» №09 (714) 2016 р.
Ярослав КУЗИК. «Для малечі щирії слова…»
Для малечі
Щирії слова…
Синій вечір
Тихо дозріва.
Плаче каня,
Устромляє ніж.
Це смеркання
Ще стає темніш.
Вечір ранній
Має і рушій.
Це зітхання
Долі і душі.
Не змарніє
Низ його і верх.
Він дозріє,
Згодом ніч зірве.
Скільки свідків…
Час ще тихолет.
Вечір – квітка
У нічний букет.
* * *
З ним лише святкую:
Часто свята сню.
Сонце не купую,
Людям роздаю.
Сонячнеє братство
Не порушить грім.
Отаке багатство:
Вистачає всім.
Світ проміння повен,
З ним я не бідняк.
Сонячную повінь
Стримати ніяк.
Сонце у законі,
Сонячні жнива.
Сонцем на долоні
Світяться слова.
Ярослав КУЗИК