Стаття №2 з журналу «ДИВОСЛОВО» №07 (652) 2011 р.
Світлана НАДУРАК. «Немає загадки таланту. Є вічна загадка любові»
(Вивчення повісті Григора Тютюнника «Климко» в 7 класі)
Чинна шкільна програма пропонує для текстуального опрацювання одну з найтрагічніших повістей Григора Тютюнника «Климко». Розпочинаючи вивчати біографію письменника, не завадить наголосити учням, що Гр. Тютюнник рівнявся на найбільш драматичного у своєму художньому світовідчуванні Василя Стефаника, новели якого вражають невигаданим психологічним трагізмом. Сам Григір Михайлович для себе зробив висновок: «Хоч би приблизно такого новеліста, як Стефаник, у світі досі немає» |4; 17|. Як і його кумир, Гр. Тютюнник не видумував ні своїх героїв, ні фабул творів — усе це він брав із життя, за кожним його рядком стояла реальна подія, реальний прототип. Як і В.Стефаникові, йому було властиве філігранне чуття мови: «Можемо сказати, як Гнат Хоткевич про Тараса Шевченка: «Мало того, що він знав мову, він знав щось більшого: знав дух мови»» [4; 56].