Стаття №13 з журналу «ДИВОСЛОВО» №04 (709) 2016 р.
За покликом серця: високоліття Марії Пентилюк
Коридором факультету поспішає жвава, енергійна жінка. Усі студенти і викладачі шанобливо вітаються з нею. Це наша Берегиня – Марія Іванівна Пентилюк. Учитель-наставник з великої букви. Пригадую, як уперше сама побачила її. Була я тоді студенткою. Читати методику мови прийшла молода, вродлива викладачка, з такими твердими у вимові [ж], [ч], [щ], яких на Херсонщині не почуєш. Відразу зрозуміла – із Західної України. А звідки саме – дізналася пізніше. Звідти, де гомінкі гірські потоки, де високі полонини, де верховини у шапках то снігу, то туману. Її рідне село – мальовничі Чорногузи, з розкішною природою, з гордими, наполегливими, працьовитими й водночас сердечними, зичливими й чуйними буковинцями.