Конспекти уроків для 5-11-х класів, ЗНО

ПЛАГІАТ: ТОЛЕРОВАНИЙ І ТОКСИЧНИЙ

Дмитро ЄСИПЕНКО, молодший науковий співробітник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, дослідник-ад’юнкт університету ім. Монаша

Плагіат помітно поступається темі корупції, а проте своїм змістом так само отруює життя окремих людей і цілі ділянки державного організму. Він стирає межі між чужим і своїм, талантом і бездарністю, тривалою працею і похапливим копіюванням. Плагіат органічно кореспондує з так часто повторюваними зараз поняттями «фейку» та «гібридної реальності». Він творить хибне, оманливе враження: на перший погляд – автор цікавої і глибокої статті, а насправді – вмілий компілятор чужих ідей і висловів. Плагіат витворює дійсність, у якій порядній людині заледве чи хочеться бути й жити. З одного боку, всі свідомі і з дитинства привчені, що неприпустимо брати без дозволу не своє, а з другого, якщо багато хто так робить і шко´да від такого діяння неочевидна – значить часом можна й собі до такого вдатися. Однозначно чорний колір – крадіжка з метою отримати ті чи ті дивіденди та персональні вигоди – штучно освітлюється до сірого-сіренького: з ким не буває, поспішив, не перевірив тощо.