Стаття №11 з журналу «ДИВОСЛОВО» №02 (647) 2011 р.
Людмила СКОРИНА. Інтертекстуальне прочитання комедії Миколи Куліша
«Мина Мазайло»
Поняття про інтертекстуальність
Термін «інтертекстуальність» у науковий обіг увела 1969 р. Ю.Кристева для позначення «текстової інтеракції в межах самого тексту», маючи на увазі взаємодію різних кодів, дискурсів, голосів усередині тексту, а також метод дослідження тексту як знакової системи, що перебуває у зв’язку з іншими системами. Витоки теорії інтертекстуальності зазвичай пов’язують із трьома основними джерелами — діалогічною концепцією М.Бахтіна, теоретичними поглядами Ю.Тинянова й теорією анаграм Ф. де Соссюра. Спочатку термін «інтертекстуальність» використовували для аналізу постмодерністських творів, зорієнтованих на чужі літературні тексти.