
Стаття №11 з журналу «ДИВОСЛОВО» №01 (694) 2015 р.
Іван ЮЩУК. Україна
Слова нашої багатої й високорозвиненої мови творилися тисячоліттями. І це «не словникові холодини – в них чути труд, і піт, і муки, чуття єдиної родини» (П. Тичина). За кожним словом стоїть напружена розумова праця наших далеких предків, їхнє бачення навколишнього світу, ставлення до нього, їхня життєва сила. Проникаючи в етимологію слова, ми зазираємо в глибину тисячоліть нашої історії, в творчу душу нашого народу. І ми ще раз переконуємося, кажучи словами поета: «Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!» (В. Симоненко). Скільки б не намагалися це зробити всілякі перевертні й приблуди. Розумію, що за мороком тисячоліть не завжди вдасться дійти до істинної глибинної суті кожного слова, але через те не слід і відмовлятися від такої спроби. А охопити хочеться якнайбільше наших слів, бо «кожне слово – це перлина, це праця, це натхнення, це людина» (М. Рильський).