Стаття №12 з журналу «ДИВОСЛОВО» №01 (670) 2013 р.
Катерина ГОРОДЕНСЬКА. Святвечір чи свят-вечір?
Однослівну назву вечора напередодні Різдва, або Святого вечора, досі пишуть неоднаково: у тлумачному Словнику української мови її подано як абревіатуру святвечір, співвідносну зі словосполученням святий вечір, в «Українському правописі» та орфографічних словниках української мови — як складний іменник свят-вечір, що пишеться через дефіс. Непослідовність у передаванні цієї назви відображає і мова художніх творів, пор.: Увечері, на святвечір, зібралися до нас гості… (М.Коцюбинський); На святвечір, як це бувало кожного року, бондарівський Андрійко приніс тітці Катрі вечерю (А.Головко); На святвечір, коли криничанські діди виходять кликати мороза вечеряти, посилають надвір і Данька (О.Гончар); Тоді старий Горицвіт обійде з хлібом, яким першим саджали у піч, усю пасіку, окропить її колоссям з снопа, що в святвечір на покуті стояв… (М.Стельмах); Поніс я на свят-вечір кутю рідному дідусеві (О.Ковінька); Ще на свят-вечір, коли пеклося й варилося до святої вечері дванадцять страв, брала ґаздиня з усіх мисок по ложці, пекла з того всього книшик та й ховала той книшик аж до Юрія (Г.Хоткевич).
ЧИТАТИ ДАЛІ