Стаття №10 з журналу «ДИВОСЛОВО» №04 (649) 2011 р.
Віра СУЛИМА. «Жила я просто, ясно, тихо…»
(До ювілею Ірини Жиленко)
Уже більш як півстоліття відома українська письменниця Ірина Жиленко невтомно трудиться на літературній ниві, витворюючи власний світ поетичних «фантазій і уяв». Якщо звернутися лише до назв її книжок, то чого тільки письменниця не творила: і грала «Соло на сольфі» (1965), і малювала «Автопортрет у червоному» (1971), а коли прочиняла «Вікно у сад» (1978), то складала «Концерт для скрипки, дощу і цвіркуна» (1979) або й будувала «Дім під каштаном» (1981), коли ж відвідувала «Ярмарок чудес» (1982), то слухала, як грає «Останній вуличний шарманщик» (1985), або дивилась, як граційно балансує «Дівчинка на кулі» (1987), а ще її зачаровувала «Чайна церемонія…» (1990) та втішала «Вечірка у старій винарні» (1994), потому приходили «Пори року» (1999) й дарували поетесі «Цвітіння сивини» (2003). Зрештою, усі свої «тоненькі книги» Ірина Жиленко зібрала в один том, давши йому назву «Вибране» (К., 1990).