Стаття №13 з журналу «ДИВОСЛОВО» №06 (747) 2019 р.
МОЇ ТОВАРИШІ
Історико-мемуарна розвідка
про людей розстріляного українського відродження 20-х років
Спогади Т. Осьмачки з’явилися друком у журналі «Березіль» (1996. – № 3–4). Два епіграфи – з Дмитра Загула й народної пісні – передають ставлення письменника до культурно-мистецької спадщини, фольклор він уважав такою ж важливою частиною культури, як і літературу.
Спогади починаються з трьох нумерованих частин («Ідейно-психічні передумови української революції», «Що сталося після зупинки національних форм життя», «Організація Ланки»), уривки з яких ви можете прочитати нижче, і окремих ненумерованих частин «Маруся Галич», «Косинка», «Шумський та Еллан», «Борис Антоненко-Давидович», «Валер’ян Підмогильний і Євген Плужник», «Панаїт Істраті та Скрипник», «Знову про Косинку, Чупринку і Осьмачку», «Постишев і Скрипник». Місцями спогади звучать різко й містять оцінки діяльності письменників чи їхньої творчості, з якими важко погодитися. За уважного читання можна здогадатися, чому Т. Осьмачка вважається надзвичайно оригінальною особистістю.