Стаття №14 з журналу «ДИВОСЛОВО» №09 (738) 2018 р.
Лірична нота
Передчуття
Там надворі такі важкі події,
Ви думаєте я не розумію
Про що мені цей світ всякчас туркоче.
Але раптово прилетів листочок…
Ви бачили, як осінь настає?
Як тахнуть і згасають водограї?
Вона завжди приходить по своє.
Ви думаєте – я цього не знаю?
А в нас порожні засіки, обори,
А пенсії такі, що просто сором,
І дорогі квартири й домовини
В державі, за яку герої гинуть.
Така важка у осені хода…
Вона вже, будьте певні, обрахує,
За все спитає, і за все воздасть,
За теплі дні, змарновані усує.
Вже стука по пюпітрі Диригент,
Уже вступили вишень перші скрипки…
Летить листок пожовклий із трепет –
Я ще надіюсь – це якась помилка.
Бо сонце розкошує уповні,
І на полях ще зріють урожаї,
Та нароста тривога у мені:
Минає літо… Літо вже минає…
Наталя ДЗЮБЕНКО-МЕЙС