Стаття №14 з журналу «ДИВОСЛОВО» №06 (663) 2012 р.
Ірина ФАРІОН. Бароко крізь призму проти реформи
Нова парадигма прочитання Бароко як «мистецтва Контрреформації» припадає на 20-ті рр. ХХ ст. завдяки праці німецького науковця Вернера Вайсбаха «Бароко як мистецтво Контрреформації» (1921) [4; 48]. Цей крижано-освіжливий погляд укотре підтвердив постійний колообіг цивілізаційної екзистенції: революція – контрреволюція – криза – новий якісний виток спіралі – деструкція – і знову те саме й водночас інше коло. У нашому випадку Бароко як система світобачення провідного суспільного стану – духівництва і мілітарного стану – козацтва, що ситуативно об’єднувалися чи, навпаки, поборювали одне одного, – у своєму лоні впродовж 200 років виколихували нову українську літературу, що постала на основі упослідженої народної мови. Народна мова і народна чи всестанова література попри все перемогли.
ЧИТАТИ ДАЛІ
Попередня стаття До змісту Наступна стаття