/-->
Стаття №18 з журналу «ДИВОСЛОВО» №12 (717) 2016 р.
Михайло ЖАЙВОРОН. «Ви кажете, що любите дощі…»
Ви кажете, що любите дощі,
Які бриньчать на струнах мі-сі-солі.
Самі ж від них тікаєте мерщій
Під синтетичне небо парасолі.
Вогонь в каміні, злива – за вікном,
Що плеще вам осанну у долоні,
В холодну душу увійдуть теплом
І схилять у сновидді вавилони.
Ви кажете, що любите вітри,
Які з дерев знімають жовкле листя.
Самі ж від них шукаєте укрить
І вікна зачиняєте в обійстях.
Зустрічні шквали вам не по нутру,
Бо заслабкі собі зростили крила.
Попутній вітер зманює за круг
І напинає золоті вітрила.
В безмежжі світу – правда на межі,
Бо правлять ним лукаві й лицеміри.
Ви кажете, що любите… Кажіть.
Та хто в таку любов уже повірить?