Стаття №4 з журналу «ДИВОСЛОВО» №12 (705) 2015 р.
Валерій КОРНІЙЧУК. «Коли не по конях, так хоч по оглоблях»
(Щира турбота про якість освіти
чи псевдоінтелектуальний тролінг?)
Замість інтродукції
14 травня 2015 р. газета «Літературна Україна» опублікувала статтю доктора філологічних наук, професора Ніни Бернадської під претензійною назвою «Літературознавче SOS, або ЗНО очима науковця», що викликало гостро негативну оцінку моєї давньої, ще зі студентських літ знайомої Богдани Климець – учителя-методиста Львівського навчально-виховного комплексу ім. Василя Симоненка. Реакція моя тоді була млявою, поблажливою. Опонувати не хотілося. Починалася літня сесія в університеті, тривали державні іспити, захисти дипломних і магістерських робіт. Думав, побавиться пані професор в інтелектуальні ігри з письменницьким середовищем «і забудеться срамотня / Давняя година». Великої біди не накоїть, бо й наклад популярного колись часопису ледве переходить шеститисячний поріг. Яким же було моє здивування, коли у спареному № 7–8 найповажнішого серед філологічної громади часопису «Дивослово» Ніна Бернадська, не дочекавшись порятунку від письменників, опублікувала свою нову-стару статтю під тепер уже провокаційною назвою «Через пень-колоду, чи Комар носа не підточить». Як говорив герой відомого анекдоту: «Тенденція, однак…» А це вже серйозно. Автор апелює тепер до значно ширшої авдиторії, шукаючи підтримки в учителів-словесників усієї Соборної України. А за ними – сотні тисяч дітей і батьків… Дивом дивним цей опус Ніни Іванівни збігся в часі з відомою атакою на Український центр оцінювання якості освіти та його святилище – центральний серверний пункт ЗНО. Випадковість? Можливо…