Стаття №10 з журналу «ДИВОСЛОВО» №11 (704) 2015 р.
Катерина ДЕВДЕРА. «Дозвольте познайомити: містер Лишега»
Його ім’я має силу магічного замовляння, якщо не вірите – спробуйте самі: ось ви йдете в бібліотеку Вернадського читати Лишежині вірші в перекладах на англійську Дж. Брасфілда, чемненько берете книжку й сідаєте у просторій читальній залі – і на тобі! – крізь відчинене вікно влітає дивовижної краси ластівка й починає кружляти під стелею, зовсім не зважаючи на солідну публіку внизу. Всі думають: випадковість, таке інколи трапляється. Всі думають, а ви знаєте достеменно – це все Лишега. Чи ось інший випадок. Підготовлюєте абрикоси для повидла: дрилюєте їх, засипаєте цукром, міркуючи: «Що ж його написати про Лишегу для журналу? Може, назвати його Володарем первозданності, Покровителем лебедів і мурашок?» Через годину повертаєтеся до майбутнього варення, а воно – в окупації чорних дрібних мурах. Ох-ох-ох! Збіг обставин, випадковість, ваш власний недогляд? Де там! Це все містер Лишега з його іменем. Саме тому вірші «Кабан» і «Лис» я боялася читати в Києві, вірячи, що містер Лишега всміхнеться з тамтого берега Великого мосту, і з лісів Глевахи до станції метро «Виставковий центр» прибіжить стадо диких кабанів або зграя лисів. Що я вдію, як поясню киянам, що це все – не шаленство, не випадковість, а він – містер Лишега?..