Конспекти уроків для 5-11-х класів, ЗНО

* * *
Коли у непроглядних нетрях
світи впокоюються сном,
слова злітаються, як нетлі,
в моє відчинене вікно.
Вони тремтять, вони тріпочуть,
і від розпеченого скла
моєї лампи взяти хочуть
дещицю світла і тепла…

Але вмирають безталанно —
чи з подиву, чи во хмелю,
від опіку, чи від омани –
і опадають в чаші люстр…
А я витрушую безсило,
сама спустошена дотла,
на аркуша долоню білу
легкі знекровлені тіла…
* * *
Слово смокче душу — мов дитя.
Й випиває муку — мов поживу…

Йде повз вікна, зливами, життя —
і нуртує в ринвах, як у жилах.

В порожнечі неба жменю зір
залишає на серпневий засів…

Вродить тиша — приворотних зіль.
Вродить хміль — і вибродить у часі.

Та не захмеліє голова.
Чари не введуть в гріховну мрію.
Бо того, відьмацького, питва
я тобі налити не посмію, —
поки не спустошиться душа,
відкипівши гаряче і люто…

До грудей притулюю вірша —
як дитя, що висмокче…
отруту.

Наталка ФУРСА