Стаття №14 з журналу «ДИВОСЛОВО» №03 (732) 2018 р.
«ЯКЩО ТИ ЩОСЬ ЛЮБИШ, ТО ТРЕБА ГОВОРИТИ
ПРО ЦЕ НАЙКРАЩОЮ МОВОЮ»
Інтерв’ю Катерини ДЕВДЕРИ з Богданою МАТІЯШ
Богдана МАТІЯШ (1982 р. н.) – поетка, прозаїк, перекладачка, редакторка часопису «Критика ». Авторка поетичних книжок «Непроявлені знімки» (2005), «розмови з Богом» (2007), «Твої улюблені пси та інші звірі» (2011); збірки для дітей «Казки Різдва» (2013), а також книжки есеїв «Братик Біль, Сестричка Радість» (2014). Переклала з польської книжки А. Стасюка, М. Щиґела, Л. Колаковського та ін. У 2010 р. письменниця дістала нагороду Союзу українок Америки та Фундації Лесі та Петра Ковалевих. У 2014 р. – премію «Літакцент року» в номінації «Проза». Наприкінці березня побачить світ її четверта поетична книжка «Пісня Пісень».
Богдану Матіяш я вперше зустріла на презентації книжки «Твої улюблені пси та інші звірі» у вінницькій книгарні «Є». Це було шість років тому, а я досі пам’ятаю, яким світлим був той вечір і як мене вразила тоді авторка – спокійна і мудра, чуйна і стишена. Її поезію можна назвати релігійною, але цим словом іноді так мало вдається пояснити. Уважна до світу, вона вчить помічати деталі, бачити краплю роси на пелюстці ружі, очікувати перший сніг, як диво, бігти услід за найпрудкішими оленями і розмовляти з Богом так, ніби Він – найдорожчий, найближчий приятель.