Стаття №8 з журналу «ДИВОСЛОВО» №03 (684) 2014 р.
Наталія СЛУХАЙ. Поетичний синтаксис Шевченка
Синтаксис драми у Шевченкових текстах визначається низкою своєрідних рис. Зокрема йдеться про такі конструкції експресивного синтаксису, як займенниково-співвідносні речення з корелятами якісно-кількісної семантики, здебільшого як засіб мовної характеристики дійових осіб [7, с. 219]: «Вона, бачте, полюбила так, що й сказати не можна» («Назар Стодоля»). Синтаксису драми Шевченка притаманні також репліки-повтори, характерні для мовної поведінки українця і відомі як повтор репліки з настановою на втаємничення інформації [1]. Це явище згодом стане об’єктом дослідження прагматичного синтаксису.
Ключові слова: мова Шевченка, писемна спадщина, мовно-культурний простір, народність мови.