Стаття №4 з журналу «ДИВОСЛОВО» №12 (693) 2014 р.
Світлана ДЕМ’ЯНЕНКО. «Мушу випити келих до краю…»
(Вивчаємо життя і творчість Євгена Маланюка)
У перші роки Євгенового навчання батькові не раз доводилося, як засвідчують архівні документи, звертатися до директора училища та Єлисаветградської повітової земської управи з проханням надати синові «власне нашу селянську стипендію». Довідка, видана Новоархангельським волосним управлінням, слугує доказом скрутного матеріального становища родини: «…стану дуже бідного, майна ніякого не має, живе в будинку свого батька, селянина сел. Новоархангельського, Василя Маланюка, у якого, крім ревізійного наділу землі в п’ять десятин, також ніякого майна і капіталів нема, засобів у нього, Филимона Маланюка, для виховання своїх дітей в якому-небудь навчальному закладі нема…»