Стаття №12 з журналу «ДИВОСЛОВО» №05 (722) 2017 р.
ЯК ОДНОГО РАЗУ ОБРАЗ ЗНІС ОБРАЗУ
Мовознавчий жарт
Василь ЗАДОРОЖНИЙ, кандидат філологічних наук, м. Київ
Мова наша настільки вже давня, стільки різних слів різного часу й способів утворення мчить у стрімкому її потоці, що ми часто вже й не можемо серед них упізнати споріднені, спільнокореневі – навіть тоді, коли вони дуже схожі між собою за звуковим складом. Звукова подібність таких слів здається нам просто збігом, адже й таке явище мові відоме; іноді тотожними за звучанням, написанням можуть бути цілі слова, що називаються словами-омонімами, тим паче такі випадкові звукові збіги можуть з’являтися в частинах різних слів. Та все-таки цікаво з’ясувати, виявивши в мові близькозвучні слова, чи існує між ними глибший зв’язок – етимологічний, тобто довести їхню первісну спорідненість. За правильного попереднього припущення пошуки первісної спорідненості семантично віддалених у сучасній мові слів дають нам змогу простежити як словотвірні можливості нашої мови, так і спосіб мислення наших попередників, думка яких залишилася закарбованою в тім чи тім слові.