Стаття №1 з журналу «ДИВОСЛОВО» №04 (721) 2017 р.
«КОНЕЧНІСТЬ РЕФОРМИ УЧІННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ…»
Володимир МИКИТЮК, доцент Львівського національного університету ім. Івана Франка
До тридцятиріччя ганебного Емського акта російського царя Олександра ІІ про дальше обмеження вживання української мови у пресі та сценічному дійстві І. Франко написав блискучий аналітичний есей головно про фарисейську позицію «великоруської еліти», яка, засліплена своїм державним становищем, жодним голосом не вступилася за права українців на свою словесність, на свій національний розвиток. Перефразовуючи нашу народну приказку «Як зап’яла в сухий пень, то стояла цілий день» та згадуючи сатиричний образ М. Салтикова-Щедріна, І. Франко дотепно іронізує: «Один російський гуморист оповідає про ізвозчика, що, наїхавши на розі вулиці на кам’яну тумбу, перевернув свою тарадайку, а потім, ставши над нею і зорієнтувавшися, де він, плюнув з досади і крикнув: “Тридцать лет, и всё на эфтом самом месте!”» [10, с. 577].